Практика: Цивільне право та цивільний процес

Платник податків, у якого на рахунку в банківській установі знаходяться грошові кошти у достатній кількості для сплати податків звернувся до банку з відповідним платіжним дорученням з вимогою перерахувати до бюджету та інших державних цільових фондів визначену суму податки. Але банк, порушуючи умови договору обслуговування клієнта та порядок, встановлений законодавством, порушив строк перерахування податків до бюджету. Причин такого порушення можуть бути декілька, зокрема відсутність грошових коштів на рахунках банку, помилка операціоніста, втручання НБУ в порядку регулювання економічних нормативів такого банку тощо.

На кого в такому випадку покладається відповідальність за прострочення строків перерахування до бюджету та інших державних цільових фондів податків, якщо порушення строків сталося з вини обслуговуючого банку?

Податковим кодексом передбачена описана ситуація, що свідчить про те, що законодавець приймаючи ПКУ врахував можливі  недоліки роботи банківської системи. Відповідальність перед бюджетом в такому випадку несе саме банк або орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ.

пп.129.6 ПКУ передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Слід зазначити, що відсутність вини платника податків за прострочення строків перерахування податків в такій ситуації, скоріш за все, доведеться доводити саме платнику податків. Тому радимо одразу, коли стало відомо, що податки до бюджету не дійшли або дійшли не вчасно чи не в повному обсязі підготувати необхідну доказову базу в підтвердження того, що платником податків зроблено всі дії, які передбачають належне виконання зобов’язання по сплаті податків. Такими доказами можуть бути платіжні доручення, довідка за банку про наявність коштів на рахунку на момент подачі платіжного доручення тощо. Для юристів підприємства, або юридичної компанії, що надає юридичні послуги підприємству або ж здійснює правовий супровід його господарської діяльності підготовка відповідної доказової бази не повинна викликати жодних проблем.

Під час податкової перевірки не потрібно йти на провокацію податкових інспекторів, які звикли ігнорувати будь-які об’єктивні доводи про невинуватість платника податків і в жодному разі не намагатися "домовитись", оскільки по-перше, це протизаконно, а по-друге, в порядку адміністративного або судового оскарження рішення податкового органу буде скасовано. Тому радимо прослідкувати щоб юридична служба підприємства або обслуговуюча юридична компанія взяла ситуацію під свій контроль з самого початку її виникнення, що й стане в майбутньому складовою успіху у відносинах з податківцями.

Для припинення нарахування фізичній особі — підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, єдиного податку необхідно подати до контролюючого органу заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування. Це випливає з нижчезазначеного.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.294.1. Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої групи є календарний рік.

Пунктом 294.6. ПКУ визначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, який є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Статтею 295 ПКУ визначено порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

Так відповідно до п. 295.8 зазначеної статті, у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Що стосується єдиного внеску, то відповідно до п. 4) ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 5 Закону про єдиний внесок, зняття з обліку платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до абз.3 та 5 ч.8 ст. ст. 9 Закону про єдиний внесок, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Також, ч.4 ст. 6 Закону про єдиний внесок передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Отже, нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено виключний перелік платників єдиного внеску, серед яких відсутня фізична особа, яка не займається підприємницькою діяльністю і не підпадає під платника внеску за іншими ознаками.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що обов'язок нарахування та сплати єдиного внеску припиняється з моменту державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, а податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Відповідно до п.3) п.299.10 ст. 299 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого.

Відповідно до п.8) п.298.2.3. пп.298.2. ст.298 Податкового кодексу у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Отже, при наявності податкового боргу контролюючий орган має права анулювати реєстрації платником єдиного податку. Анулювання відбувається останнім днем другого із двох послідовних кварталів, в яких була наявність податкового боргу.

В той же час, якщо ви вважаєте, що контролюючим органом було неправильно визначено відсутність/наявність податкового боргу, можете оскаржити рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку в судовому порядку.

Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування. За загальним правилом, платник податків та зборів може перейти на сплату єдиного податку в порядку передбаченому Кодексом.

Так, відповідно до пп.298.1.4. п.298.1. ст.298 Податкового кодексу суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Отже подавши відповідну заяву за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу ви матимете можливість зареєструватись платником єдиного податку. У випадку повторного анулювання такої реєстрації, протягом 2015 року ви вже не зможете зареєструватись платником єдиного податку, адже в такому випадку не буде дотримана вимога визначена в пп.298.1.4. п.298.1. ст.298 Податкового кодексу, а саме, що суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Щодо стосується нарахування та оплати ЄСВ та податку на дохід фізичних осіб у зв’язку з отриманням грошових коштів від замовника та варіантів повернення такого платежу.

Відповідно до ч.4 пп.164.1 ст.164 Податкового кодексу базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пп.177.2. ст.177 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.5.2. пп.177.5 ст.177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Отже отримані від замовника кошти можна повернути протягом першого кварталу. В такому випадку база нарахування податку буде відсутня, так як розмір отриманих та задекларованих доходів буде відповідати розміру задекларованих витрат.

Для уникнення спірних питань з контролюючим органом щодо вхідних та вихідних платежів, радимо при повернення отриманої оплати вказати призначення як повернення помилково перерахованих коштів.

Що стосується ЄСВ, то відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 [фізичні особи – підприємці. Прим.] (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, у зв’язку з відсутністю доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, буде відсутній обов’язок нарахування та сплати ЄСВ.