Мирова угода є зручним, швидким та простим шляхом вирішення спору в цивільному та господарському судочинстві, а також в адміністративному судочинстві на стадії виконання рішення суду.
Основні положення про мирову угоду та порядок її укладання і затвердження.
Мирова угода передбачена цивільним, господарським, а також адміністративним процесуальним законодавством. Як ЦПК так і ГПК та КАС передбачено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, але тільки ЦПК дає визначає призначення мирової угоди. Взагалі, найширше питання мирової угоди врегульовано в цивільному судочинстві, а найменше уваги приділено цьому питанню в Кодексі адміністративного судочинства, оскільки відповідно до КАС мирова угода може бути укладена тільки на стадії виконання рішення.
Так, відповідно до ч.1. ст.175 ЦПК, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Але справи окремого провадження не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.
Досить цікаву оцінку суті мирової угоди дав Вищий господарський суд в своїй постанові від 05 лютого 2015 року, де зазначив, що мирова угода є правочином про зміну одного зобов'язання іншим.
Отже, на основі вищезазначеного можна зробити висновок, що мирова угода – це викладена письмово домовленість сторін про заміну зобов’язання, що становить предмет позову новим зобов’язанням, метою якого є врегулювання спору.
Укладення мирової угоди має наслідком закриття провадження у справі в цивільному судочинстві (п.4) ч.1 ст.205 ЦПК) припинення провадження у господарському судочинстві (ч.4. ст. 78 ГПК). Мирова угода, відповідно ч.3. ст.31 ЦПК можуть укласти на будь-якій стадії процесу. Також слід додати, що сторони мають право укласти таку угоду навіть на стадії виконання рішення (ч.1. ст.372 ЦПК). Під будь-якою стадією процесу мається на увазі не тільки розгляд справи в першій інстанції але в апеляційній та касаційній.
Також ч.1 ст.130 ЦПК фактично передбачений обов’язок судді на попередньому засідання, якщо таке проводиться, а також на початку розгляду спору по суті з'ясувати у сторін чи не бажають вони укласти мирову угоду, господарським та адміністративним процесуальним судочинством такий обов’язок суду не передбачений.
Мирова угода укладається в письмовій формі та затверджується Ухвалою суду, якою одночасно закривається провадження у справі. Ухвала про затвердження мирової угоди може бути оскаржена.
Практикуючі юристи знають, що одним з нюансів при складанні тексту мирової угоди є розподіл судових витрат, оскільки часто такі витрати складають значний розмір в грошовому вираженні.
Мировою угодою сторони самостійно можуть розподілити судові витрати, якщо такого розподілу вони не передбачили, то відповідно до ч.2. ст.89 ЦПК вважається, що кожна сторона у справі несе половину судових витрат. Господарським процесуальним кодексом не передбачено окремого правила при розподілі судових витрат на підставі мирової угоди. Тому, якщо в такій угоді не передбачена домовленість сторін щодо розподілу, то судові витрати мають розподілятися за загальним правилом.
Слід зазначити, що відповідно до ЦПК затвердження мирової угоди відбувається тільки на підставі клопотання. Так ч.5. ст.175 ЦПК передбачено, що закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Для того щоб уникнути ситуації коли сторони про все домовились, уклали мирову угоду, а суд відмовляє в її затвердженні радимо звертатися до досвідченого юриста (юристів), адвоката або юридичної компанії, які не тільки допоможуть врахувати вся нюанси, а й завдяки своєму досвіду оперативно відреагують у разі її порушення іншою стороною.
Натомість Господарським кодексом, визначено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Отже затвердження мирової угоди є імперативної нормою.
Необхідно зазначити, що право укладати мирову угоду надане не всім учасникам процесу, так відповідно ч.1. ст.46 ЦПК не мають права укладати мирову угоду органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Також суд зобов’язаний відмовити у визнанні мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. В господарському судочинстві прокурор, який бере участь у справі також позбавлений права укладати мирову угоду.
Окрему увагу слід приділити правилам укладення мирової угоди на стадії виконання рішення.
В цивільному процесі цьому питанню присвячено ст. 372 ЦПК. Відповідно до цього положення мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.
Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.
За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.
Процедура укладення та затвердження мирової угоди на стадії виконання, передбачена Кодексом адміністративного судочинства аналогічна такій процедурі в цивільному судочинстві.
На відміну від ЦПК та КАС, ГПК не передбачено ким саме така угода подається на затвердження господарського суду, державним виконавцем чи сторонами, тому слід керуватися загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження" та аналогією права.
Отже, укладення мирової угоди є зручним, швидким та простим шляхом вирішення спору в цивільному та господарському судочинстві, а також в адміністративному судочинстві на стадії виконання рішення суду.
Основними перевагами мирової угоди перед розглядом справи по суті є перш за все економія часу, а по друге нормалізація відноси сторін конфлікту, оскільки, як правило, мирова угода є домовленим компромісом, який враховує інтереси обох сторін.
Юристи YARLAN law firm мають практичний досвід складання мирових угод на вигідних для клієнта умовах та подальший супровід їх виконання іншою стороною. Практичні навички роботи в судах та виконавчих службах дозволяють нашим клієнтам отримувати бажаний результат при укладанні мирової угоди.
