Не все те роялті, що було роялті


Законом № 71-VIII від 28.12.14р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» було змінено та доповнено пп. 14.1.225 Кодексу щодо визначення поняття роялті.

Відповідно до нової редакції пп. 14.1.225 Кодексу роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

В свою чергу ЗУ «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що винагорода (оплата) за використання твору може здійснюватись у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі.

Характер такого платежу впливає на розмір податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ч.2. пп. 196.1 ст. 196 податкового кодексу, не є об’єктом оподаткування (податком на додану вартість) операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом. Тобто для роялті відсутня додана вартість.
Керуючись ідеєю наповнення державного бюджету, законодавець, приймаючи Закон № 71-VIII вирішив доповнити перелік ознак, наявність яких виключає віднесення винагороди за користування об’єктом авторського права до роялті, тим звузивши коло правовідносин, які не обкладаються податком на додану вартість.

Так, не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання;

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Отже, в зв’язку зі змінами, суб’єктам ліцензійних правовідносин доведеться опановувати нові варіанти такої співпраці.

Запитання до юриста:

Телефонуйте за номером: +38 044 362-29-14 запитати юриста